Українські традиції святкування Нового року та Різдва Христового

2020-12-06 1 160

Новий рік – свято, котре з нетерпінням чекають і дорослі і діти. Це сімейне свято кожна сім’я святкує по-своєму приправляючи святкове дійство низкою традиційних речей. З приходом кожного нового року хочеться вірити в казку, забути усе, що було не так у минулому році та готуватися до найсвітліших життєвих моментів. Зустрічати новий рік – це традиція, яка формувалась не за день-два, вона творилась поколіннями наших предків набуваючи дедалі іншого звучання. Українці стали християнами у 988 році, однак довший час це носило формальний характер, тобто люди і далі у буднях залишались язичниками, тому в святкуванні свят багато традицій від християнства, а ще більше від язичництва. Цікаво, що з часом традиції змінюються, однак, не зникають зовсім. Отже, пропонуємо Вашій увазі екскурс в історію святкування новорічних свят нашими пращурами.

Новий рік – святкували у січні, березні чи у вересні?

Давні українці не завжди прикрашали ялинку на Новий рік, а 1 січня не було початком нового року. То від якого дня вважалося, що вже настав інший рік? Нам, сучасним українцям, насправді важко собі уявити, що новий рік у наших предків розпочинався не 1 січня. На наші землі ця традиція прийшла вже значно пізніше з царем Російської імперії у 1700 році. Відомо, що саме цей чиновник «прорубав вікно в Європу» та приносив у свою країну звичаї жителів Нідерландів та низки інших європейських країн. Наприклад, традиція прикрашати деревце прийшла до нас з Німеччини, де так традиційно зустрічали настання Нового року. А якщо ще глибше зазирнути в історію, то з'ясується, що ця традиція має ще глибше коріння. Проводити ніч з 31 грудня на 1 січня по-особливому європейці навчились у древніх римлян. У римлян було заведено вітати одне одного та робити приємні новорічні подарунки. Варто сказати, що спершу римляни в якості подарунків презентували прикрашені по-святковому фрукти та овочі, але згодом звичай змінився, тож тепер на свято стали дарувати доречніші та цінніші подарунки. Також варто зазначити, що предки українців святкували настання нового року 1 березня.

Чому саме весною? Вважалося, що Новий рік – це пробудження природи, зародження нового життя та початок землеробських робіт. Однак, мабуть прихід нового року був пов'язаний з народженням нічного світила небесного – молодого місяця, тому древні слов'яни, які дотримувалися язичництва, відзначали Новий рік напередодні весняного рівнодення. Свято називали «новим літом». Однією з язичницьких традицій була традиція згадувати про усіх померлих родичів на початку «нового літа». У березні влаштовували слов’яни обід на честь померлих близьких – «тризна». До речі, ця традиція має місце і в сьогоденні. Цей звичай трансформувався в поминальні дні, які вже традиційно відзначають через тиждень після святкування Великодня. Також у слов'ян ще був звичай, проводжаючи кінець зими, спалювати солом’яне опудало. Цей звичай зберігся й досі, але тепер це частина обряду на Масляну.

Спалювання солом'яного опудала, провожаючи кінець зими
Традиція спалювання солом'яного опудала

Трохи пізніше дату відзначання «нового року» змінили церковні служителі, і вже починаючи з ХV століття за греко-візантійським обрядом його почали відзначати 1 вересня (14-го за новим стилем). Варто зазначити, що візантійська церква вирішила святкувати саме цього дня за рішенням Нікейського собору. Це рішення собор прийняв спираючись на те, що Ісус Христос проголосив свою першу проповідь під час іудейського свята жнив. А це свято, як відомо відзначають з 1 по 8 вересня. Водночас на Русі відзначали день Преподобного Симеона Стовпника (або Семена) саме 1 вересня, що свідчило про прихід нового року. Давні слов’яни вважали цей день надзвичайно сприятливим для старту різноманітних нових справ, тому саме з цієї пори розпочинався масовий збір картоплі. Тим часом на тих українських землях, які належали до Великого Литовського князівства, а пізніше відійшли до Речі Посполитої, початок нового року від самого початку святкували 1 січня, тим самим наслідуючи європейські традиції.

Що маємо в результаті? Це спричинило низку різноманітних казусів та плутанини з датами свят. Однак рештки давніх традицій сучасники зберігають. Яскравим прикладом цього є той факт, що в українці прийнято двічі на рік святкувати Новий рік: 1 та 14 січня (за новим та старим стилем), а назва свята «старий Новий рік» досі не перестає викликати подив у іноземців. До речі, програми святкування новорічних програм у кожній з місцевостей свої самобутні. І це вражає, адже українці знають толк у святкуванні. Плутанина з датами свят виникла через те, що на тодішній території Російської імперії жили за юліанським календарем (старий стиль), а Європа відзначала усі святкування за григоріанським (так званим новим стилем). Ось тому запозичений царем Петром І в Європі Новий рік у православних християн приходив «із запізненням» на 14 днів. У 1918 році радянська влада видала один із перших своїх указів, який затверджував офіційний перехід на григоріанський календар. Однак православна церква не пішла на це нововведення, що й пояснює те, що досі дата православного та греко-католицького Різдва – 7 січня (що за юліанським календарем) залишається без змін.

До речі, різдвяний піст теж залишається без змін, тому наші сучасники з строгим віросповіданням уникають щедрих новорічних застіль на 1 січня. У римо-католиків Західної Україні залишилось усе так, як і було прийнято відзначати свята на теренах Європи: Різдво – 25 грудня, а вже 1 січня – Новий рік. Таким чином можна було вже не стримувати себе за новорічним столом, а споживати усе, що подобається душі.

Новорічний святковий стіл
Святковий стіл на Новий Рік

Традиції святкування Нового року в Україні

Далі у цій статті розповідається про традиції, які настільки давні, як самі українці. Їх сутність – тісне переплетення християнського та язичницького. Вечір напередодні Нового року називали Щедрим через те, що він був надзвичайно багатим та різноманітним: м'ясне, кутя, ковбаси, холодець, смачні вареники та низка інших традиційних страв. Також існував звичай, коли господар мав заховатися за мискою з випічкою. Люди вважали, що завдяки цьому в новому році на столі буде така сама кількість запашної випічки, а можливо і ще більше. Ще один доволі поширений звичай – «лякати» дерева. Для здійснення цього обряду господар ходив з сокирою фруктовим садом поміж деревами та погрожував їх зрубати, якщо не дадуть щедрого врожаю – смачних яблук та соковитих груш. Також напередодні Нового року серед дівчат були дуже поширені ворожіння на долю, а також і на судженого.

У багатьох українських сім'ях на «старий Новий рік» вже традиційно заведено подавати до столу вареники. Однак, небагато знають, що у такий спосіб наші предки розважались, бо вареники завжди були приготовані з сюрпризом. Господиня могла покласти всередині різні начинки, зокрема і неїстівні – дрібні предмети, монети, ґудзики. Тому в такий день рекомендувалось споживати вареники доволі обережно. Різноманітні варіанти «начинки» мали певні ознаки та проливали світло на новий рік: яким він буде для того, хто їх скуштував. Наприклад, вишня – це на успіх, зерно чи монета – до достатку, надто солені – до сліз та горя.

Старий Новий Рік, святковий стіл
Святковий стіл на Старий Новий Рік

День преподобної Маланії та Святого Василя

Старий Новий Рік, щедрування
Щедрування до Старого Нового Року

За православною традицією прийнято святкувати 14 січня (Новий рік за старим стилем) Маланки та Василя, як кажуть у народі. Напередодні Нового року (з 13 на 14 січня за новим стилем) досі актуальний звичай «маланкування» або ж щедрування. Як відбувається це свято? Від будинку до будинку до півночі ходять групи ряджених, розважають господарів веселим дійством, а за це їх пригощають частуваннями з святкового столу. Доволі часто у костюмі Маланки виряджений юнак, а костюмі Василя, навпаки, дівчина. Це головні дійові особи. Також ряджені обов'язково водять з собою Козу, цей персонаж одягнений в кожух навиворіт (за традицією це переодягнений хлопець). Це додає дійству ще більше веселощів. У гурті присутні також інші дійові особи – церковні Піп або Дяк, сімейні Дід та Баба та інші серед яких – Солдат, Лікар, Циган, Гончар та інші. Ця розвага гарантовано піднімає рівень щастя в крові. Якщо ви самі прагнете розважитись та повеселити інших, то влаштуйте подібне для себе та інших. Схожі сценарії можна віднайти в мережі, можна порозпитувати старших людей. А також ж можна самому придумати свій власний сценарій з оригінальними героями, поворотами та ідеями.

Маланка-фест у Вашківцях
Переберія на фестивалі Вашківецька Маланка

Рекомендуємо також, якщо випаде така нагода, відвідати фестиваль «Вашківецька Маланка», який традиційно відбувається на Буковині у селі Вашківці в Чернівецькій області. Неймовірна можливість поринути в казкове дійство з яскравими персонажами. Після настання у давнину о півночі дівчатам та жінкам заборонялося ходити по домівках. Вважалося добрим знаком, якщо до хати в новорічну ніч першим заходив саме чоловік. Через це ходили від хати до хати так звані «показники» – вони посипали оселі та господарів зерном, бажали усіляких гараздів у Новому році. Була ще також звичка співати новорічних пісень, а за це отримували щедрі гостинці – пампухи, яблука, горіхи.

Різдво в Україні

Відомо, що в Україні релігійне свято Різдво приходить пізніше Нового року, тому саме через таку послідовність обряди та звичаї нашого народу мають певне забарвлення. Різдво Христове, як у всьому світі опирається на вчення з Біблії та християнські традиції. Як відомо, за біблійною розповіддю, Ісус Христос народився в юдейському місті Віфлеєм, куди приїхали його мати Марія зі своїм чоловіком Йосипом. Вони вирішили заночували у печері, оскільки усі кімнати були зайняті гостями міста, тому хлів став місцем появи на світ Сина Божого. Його народження засвідчила зірка, котру згодом назвали Віфлеємською зіркою, а згодом волхви, які знали мову зір, принесли щедрі дари новонародженому немовляті. Пізніше, як розповідає Святе Письмо, Цар Юдеї Ірод задумав вбити Сина Божого, оскільки боявся, що той посуне його з трону. За його велінням почали вбивати дітей віком до двох років, але Ісус був дивовижним чином збережений від жорстокого меча найманців царя.

Святкування Різдва у Гуцульському селі
Гуцульське святкування Різдва Ісуса Христа

Різдво в християн – найвеличніше свято. Незважаючи на те, що невідома точна дата цієї події, та ще й віряни в Україні послуговуються різними календарями, однак це свято святкується з особливою урочистістю. На Різдво люди вирушають до храму на святкове богослужіння. Україна – полікультурна країна, де з давніх часів живуть люди різних віросповідань. У римо-католиків та протестантів прийнято святкувати Різдво Месії 25 грудня (за григоріанським календарем), а у греко-католиків та православних відзначається Різдво 7 січня (за юліанським).

Українські традиції святкування Різдва

Різдво – це сімейне свято, тому його споконвіку прийнято відзначати у колі рідних та сім'ї. Наші предки застеляли долівку в сільських хатах свіжою соломою – на згадку про те, що Ісус народився не в пишних хоромах, а в звичайному хліву разом з вівцями. Господині намагались свої будинки якомога краще прикрасити до свят. Господарю дісталась заносити до оселі дідуха. Це особливий сніп соломи, який вважався у народі символом врожаю. До речі, у дідуха була ще одна назва «коляда». Ці слова вважались синонімами. Історики вважають, що цей символ дійшов сягає своїм корінням часів язичництва. Звичай ставити дідух досі доволі поширений в Західній Україні. Цей звичай не змогла витіснити ялинка, яка, до речі, теж доволі популярна у регіоні. У Галичині на третій день святкування Різдва прийнято було спалювати дідух. Однак, багато сімей поступово відійшли від такого святкування Різдва та стали вважати ялинку – символом свята, причому на її верхівці обов’язково повинна була бути поміщена зірка – символ тієї Віфлеємської зірки, яка у давнину розповіла світу про народження Ісуса Христа.

Приготування столу до Надвечір'я Різдва Христового
Традиційний Різдвяний стіл на Святий Вечір

Напередодні світлого Різдва наступав Святий Вечір, який збирав за столом близьких та далеких родичів. Було прийнято приходити завчасно на святкову трапезу, бо люди вірили, що якщо запізнишся до вечері, то потім цілий рік будеш постійно спізнюватися всюди. Похресники приносили вечерю своїм хрещеним батькам. У цей час закінчувався піст, відповідно вже можна було готувати різноманітні м'ясні страви, однак споживати їх дозволялось лише після півночі або аж наступного дня. З настанням Свят-вечора на столі повинні були стояти 12 пісних страв (12 – священна цифра, симфол повноти Божого царства), також обов'язковою стравою була кутя. Сучасні господині чого тільки не додають в пресловуту кутю. Часом її готують з рису, однак таке приготування не є зовсім традиційним, оскільки за давньою традицією кутю готували виключно з пшениці з додаванням горіхів, маку, родзинок, сухофруктів та в кінці приправляли запашним медом. Традиційно вечеря розпочиналась саме з куштування цієї страви. На Різдво існує звичай – помиритися з тим, з ким посварився напередодні чи вже давніше.

Колядки і вертеп в Україні на Різдво

Свято світлого народження Ісуса Христа зустрічали з співами – колядками. Зазвичай колядники ходили по домівках із зіркою традиційною Віфлеємською зіркою та співали пісні прославлення. Серед колядників і дорослі, і підлітки, і діти. Переважно хлопці та дівчата ходили окремо. Популярним був український аматорський театр – вертеп. Уявіть тільки-но, як люди вміли розважатися без інтернету та телевізора. Традиційно вертеп складався з будиночка, де було два поверхи. Перший із них символізував місто Віфлеєм, там ставили сценки з серйозною тематикою про народження Ісуса Христа. На другому поверсі грали сценки розважального характеру. Сюжети творило саме життя, побут. Однак, глядачів неймовірно розважали дійства, у героях котрих вони вгадували себе та свої риси. Пізніше вертеп перетворився в справжній вуличний театр. Досі ми є свідками відродження та розвитку цих чудових українських традицій. Вертепи й досі гастролюють по всій Україні, розповідаючи всюди про світле свято народження Христа, радуючи людей цією чудовою новиною.

Різдвяний вертеп
Український вертеп на Різдво

Підбиваючи підсумки зазначимо, що Різдво в Україні збирає за святковим столом усе сімейство. Люди чудово проводять свято, відтворюючи давні традицій, наповнюючи дійства актуальним наповненням. Однак, найголовнішим залишається не дідух чи різдвяна зірка, а сам факт народження Спасителя для світу, оскільки люди часом за вибором ковбаси до столу та ялинки впадають в суєту забуваючи про іменника. Пам’ятайте, де б та з ким ви не були – найважливіше те, що у вашому серці!

Коментарі

  • оновити, якщо не видно коду
0