Маршрут на вершину Парашка через водоспад Гуркало

• с. Корчин — водоспад Гуркало — вершина Парашка — м. Сколе;
• Загальна протяжність маршруту — 21 км, висота виходу — 400 м, а найвища точка сходження — 1268 м. Тривалість маршруту — 9-10 год. Складність — середня.

Отже, Ви вирішили зайнятися підкоренням вершини Парашка, а дорогою ще заглянути до водоспаду Гуркало? Чудово! У цьому випадку варто звернутися до рекомендацій досвідчених мандрівників, котрі пропонують розпочинати свій шлях із поселення Корчин, яке розташоване у підніжжі гори, а це, в свою чергу, 4,5 км від зупинки потяга «Верхнє Синьовидне». Далі необхідно простуватися головною вулицею до місця, де Велика Річка зливається із річкою Стрий. Тепер бачимо міст, піднімаємося вище цією ж вулицею аж до початку польової дороги. Дорога вестиме уздовж берегів Великої Річки до самого водоспаду. До речі, цей шлях від мосту становить 5 км.

Перед очима відкривається водоспад, висота падіння котрого – 5 метрів. Цікаво, що вода, яка падає, розділена на дві частини. Засухи спричиняють часткове пересихання одного із них. У підніжжі водограю слід звернути свою увагу на водобійний котел, параметри якого: у діаметрі – 30 метрів. Глибина тут становить 2 метри. Варто знати, що біля цього водоспаду є спеціально облаштовані місця для відпочинку.

Чому саме «Гуркало»? Таку назву водоспад дістав через гамір, котрий створює потік води під час паводків. Це стається тоді, коли вода у Великій Річці піднімається на максимальний рівень, тому вода, падаючи з 5 метрової висоти та вдаряючись попутно у породу – «гуркає». Незважаючи на те, що знайти водоспад через шум води не є важким завданням, однак для декого це може стати справжнім випробуванням. Щоб не схибити, варто запам'ятати наступне: після того як проходимо велике поле по лівій стороні річки – переходимо на праву сторону, а вже на самому початку наступного поля і знаходиться водоспад Гуркало.

Отже, крокуємо далі. Тримаємося південного напрямку, дістаємося кінця поля, переходимо дорогою на лівий берег річки. Далі потрібно знову залишити дорогу й просуватися стежкою, яка веде вгору в північно-західному напрямку. Натрапляємо на лінію хребта, де повертаємо ліворуч, там стежина йде вгору. Саме таким чином розпочинається сходження на вершину Діл (899м). відтак продовжуємо досліджувати лінію хребта, долаючи спершу – 2 км на захід, а відтак 13 км на південь. Таким чином ми досягнули свої мети – зійшли на вершину Парашка.

Назва гори походить від імені дівчини – Параски (ласкаво – Парашка), котра була донькою князя Святослава. Її трагічна доля настільки стурбувала простих людей, що вони вирішили назвати в честь неї вершину. А справа була ось в чому: донька князя закохалася у простого хлопця з гір, а на цій вершині призначала йому побачення. Однак її рідні дядьки, Святославові брати, хотіли нашкодити батьку через владу, тому й згубили дівчину, щоб дошкулити йому. Її стратили на самій верхівці гори, у місцях, які ще зовсім недавно дарували їй насолоду від зустрічей з коханим.

Те, що про трагедію пам'ятають і досі, свідчить пам'ятник, котрий установили в підніжжі гори. Цю вершину прийнято вважати найвищою із усіх вершин Сколівських Бескидів. Ці місця заворожують красою, простотою та дівочістю.

Вершина Парашка – чи не найвища гора, котра повністю знаходиться на території Національного природного парку в Львівської області. Це рай для любителів рідкісних рослин, занесених до Червоної книги України. До речі, з самої вершини відкривається панорама на навколишні міста Стрий та Миколаїв, а також, за хорошої погоди, часом можна розгледіти і сам Львів.

Щоб далі продовжити маршрут, потрібно рухатися у південно-східному напрямку лінією цього хребта або ж, за бажанням, стежиною, котра знаходиться поруч. Номер її маркування – 13. Дорогою нам ще зустрічатиметься не менш цікавих декілька вершин, а це приблизно 5 км. Проходимо 5 вершин, а перед 6 стежина почне вести нас все вниз і вниз, відтак поверне ліворуч у південно-східному напрямку, вестиме близько 2 км лісом, а потім зверне до поляни.

З цього боку відкриваються чудові краєвиди на мальовничий хребет Парашки. Свою спрагу можна втамувати за допомогою гірського джерельця, котре тут знаходиться. Ну ось і добігає кінця цей маршрут. Проходимо стежиною ще якихось 3 км, тримаючись південно-східного напрямку, вона виведе нас на автотрасу до південної сторони міста Сколе. Саме тут, у вихідній точці даного маршруту і закінчується наша подорож. До нових пригод! Карпати ваблять!