Невеличке провінційне містечко на Закарпатті відоме своїми архітектурними та природними принадами. Колишній костел святої Єлезавети та руїни середньовічної фортеці на фоні неймовірних гірських пейзажів вражають кожного у саме серце.
Ділове – невеличке гірське село, яке славиться на всю Україну та далеко за її межами, як географічний центр Європи. Вже за обріями села видніється Румунія. Саме тому в Діловому є пропускний пункт, з якого розпочинається подорож Мармаросами. Офіційно Ділове належить до території України та знаходиться на Закарпатті, але зі своєю багатою історією та різноманіттям країн-власників у селі проживає велика кількість різних народів. Серед них: 60% українці, 18% – євреї, угорці – 15%, чехи – 3,5%. І це вже не кажучи про інші меншини, які є рештою населення.
З розвитком сучасного туризму Карпати стають все більш популярним місцем відпочинку протягом всього року. Під час зимового сезону в горах особливою популярністю користуються гірськолижні курорти, кожен з яких може запропонувати на будь-який смак та ціну гідні умови відпочинку. Лазещина – ідеальний варіант у плані помірних цін на житло та харчування. Всього за 18 км знаходиться відомий високогірний гірськолижний курорт Драгобрат, а за 20 км – популярний Буковель. Ця відстань для Карпат ніщо, адже корінне населення такі відстані долає чи не кожного дня пішки. Щодо туристів, то їм зовсім не потрібно йти на подібні жертви, адже між курортами достатньо непогане транспортне сполучення. Просто через Лазещину проходить траса всеукраїнського значення Львів-Мукачеве. Також можна дістатися до місця залізницею. Потяг Львів – Рахів курсує кожного дня. Для любителів екстриму та лижного спорту – це зовсім не перепона, а навпаки, ще одна незабутня та цікава пригода, яку колись можна згадати у теплій компанії.
Неймовірне та казкове селище на Закарпатті, яке налічує близько 7 тисяч населення. Своя маленька країна, яка знаходиться в Межигірському районі, в мальовничій долині річки Колочава, притоці Тереблі. Для нас з вами Колочава – високогірне село в Карпатах, як і тисячі інших. Та для чехів – то своєрідний казковий край. Саме так описував його в своєму романі «Микола Шугай – розбійник» Іван Ольбрахт. Він настільки реально описав цю місцину, що кожен дорослий чех має за честь потрапити до Колочави. Перед очима закордонних мандрівників постають ті ж хати, вкриті черепицею, вулички, що потопають в буйній зелені, цілий цвинтар жандармів, що полягли під час протистоянь з Миколою Шугаєм. Тому не дивуйтеся, коли місцеві дітлахи спочатку сплутають вас із частими закордонними гостями і попросять цукерку.
Гута – межа між цивілізацією та дикою природою. Так званий портал, який переносить кожного охочого із запиленого та задимленого міста в тихий та живописний гірський рай. Місце, яке закохує з першого погляду, в яке хочеться повертатися знову і знову. Невеличке за населенням (близько 800 осіб) село багате на навколишню природу та гостей, не рідко поважних та знаменитих.
Косів – колиска гуцульської культури та звичаїв. Містечко є районним центром та сучасним карпатським курортом. Кожного року в «тенета» гуцульських звичаїв потрапляють тисячі туристів. Окрім живописних гірських краєвидів, Косів славиться своїм сувенірним ринком. Від різноманіття та краси виробів розбігаються очі, важко втримати себе в руках, щоб не скупити чи не весь товар. Керамічні, дерев'яні та вовняні вироби, вишивка – це далеко не весь перелік корисних та водночас красивих речей. За один день точно не побачити весь різнобарвний Косів, тому перепочити можна в приватних садибах, готелях, туристичних комплексах, санаторіях. Весело провести час можна в різноманітних ресторанчиках та нічних клубах. Для любителів активного відпочинку на природі теж знайдеться не одна розвага. Одним словом, Косів – місто традицій та сучасного дозвілля, яке вражає з кожним днем все більше і більше.
Карпати – територія сильних та вільних людей. Вільних від міської метушні та турбот. Це відбувається насамперед тому, що замість сірого бетону та чорного диму горяни бачать сині гори, смарагдові ліси та безмежний простір. Природа, вірність традиціям та вірі – три основні складові, які роблять їх найщасливішими серед інших. І найголовніше, що цим умінням бути щасливим, можна заразитися, як звичайним грипом. Одним із осередків такого щастя є село Ільці, що знаходиться на перехресті шляхів Закарпаття-Румунія.
Справжня туристична мекка, яку відвідують кожного року тисячі туристів. Чинадієво – це старовинне селище на Закарпатті в долині річки Латориця, всього за 15 км. від Мукачевого. За 48 км. від обласного центру Ужгорода. До 1944 року поселення існувало під назвою Сент-Міклош.
Село Яблуниця – мрія туриста. Це не просто лікувально-оздоровчий центр, а й осередок гуцульської культури та фольклору. Саме мешканці невеличкого села у Верховинському районі, на затишному березі річки Білий Черемош, ревно передають з покоління в покоління дивовижні обряди та звичаї. Від старого до молодого зможуть провести незабутню екскурсію в таємничий гуцульський світ. Емоції та ставлення людей тут справжні, непідробні. Тут не знайдеш театралізованих постановок весілля, святкування Великодня чи Різдва. В селі немає необхідності створювати музей – тут кожна хата є музеєм. Одяг, предмети побуту, господарські знаряддя, посуд – найбільші музеї позаздрять таким колекціям.
Прикарпатське село Космач – найбільше за чисельністю та площею поселення в цілій Україні. Населення Космача перевищує межу 7-ми тисяч. Село належить до Косівського району та є одним із найдавніших гуцульських поселень. Космач славиться не тільки своєю давньою та багатою культурою, а видобутком озокериту. В Космачі століттями шанують та бережуть унікальні гуцульські ремесла, вироби яких славляться на весь світ.