Верховина — столиця Гуцульщини

3 031

Весь Гуцульський край – окремий живий організм зі своїми думками та звичками. Верховина – саме серце цього дивовижного та прекрасного краю. Осередок гуцульської культури, який від початку до середини ХХ ст. відвідували та описували в своїх творах українські митці. Неодноразово Верховина ставала місцем паломництва Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Ольги Кобилянської, Лесі Українки, Марка Черемшини, Осипа Маковея, Гната Хоткевича, Василя Стефаника і навіть геніального Костянтина Станіславського. Тут він побував разом зі своїми підопічними з Московського художнього театру.

Центральна частина смт Верховина
Центральна частина смт Верховина

Місцевий колорит та неймовірні гірські пейзажі досі магнітом притягують сотні мандрівників, які шукають повної душевної гармонії та спокою. Кожна пора року в горах особлива та неповторна. Весна – вдалий час для риболовлі. Літо в горах – справжній рай для туриста. Тут по-максимуму можна відчути на собі всі принади зеленого туризму – прогулянки на конях серед буйних та соковитих трав, катання на квадроциклі по крутих горбах, сплави по бурних гірських річках, прогулянки просторими полонинами та дегустація продуктів місцевого виробництва. Взимку в повній мірі можна насолодитися катанням на сноуборді чи лижах, навчитися гончарному мистецтву, колоритно відсвяткувати зимові свята. Ну а восени, залишається тихе полювання за справжніми білими грибами, солодкими, як мед ягідками, та запашним різнотрав'ям. І все це можна випробувати на собі у прекрасній Верховині.

Панорамний вид на Верховину
Панорама на Верховину

Історичні факти

Не дивуйтеся і не думайте, що ви помилися місцем призначення. Нехай вас не лякає напис на в'їзді до містечка: «Жаб'є – столиця Гуцульщини». Все вірно. Просто до 1962 року так називали Верховину. Перша письмова згадка про поселення датується 1424 роком! Саме Жаб'є ділилося на Жаб'є-Ільці та Жаб'є-Слупійку. До складу містечка входила і чимала кількість присілків: Віпче, Замагура, Ходак, Красний Луг, Волова, Кривополе. Після першого поділу Польщі між сусідами у 1772 році, Верховинський край став частиною Австрії. Національне приниження, майнова нерівність, безправна експлуатація місцевого населення спричиняло хвилі людського невдоволення. Так в гірських районах виник опришківський рух. В кожному куточку протидіяли панському свавіллю свої ватажки: Олекса Довбуш, Іван Бойчук, Григір Пинтя, Іван Пискливий, Василь Баюрак. В першій половині ХІХ ст. по Гуцульському краю прокотилася повстанська хвиля під керівництвом Мирона Штилюка.

Під час І Світової війни Жаб'є стає бойовим плацдармом між австрійцями та росіянами. Багато місцевих мешканців воювали під австрійським прапором, зокрема у складі легіону УСС.

1920 рік приніс на верховинські землі селянське повстання, яке отримало назву «Гуцульське повстання». На жаль, бунт досить швидко придушила польська влада. Про цей нелегкий для краю час свідчить пам'ятний знак. Від моменту придушення і до 1939 року – Жаб'є у складі Польщі.

У наш час смт. Верховина – адміністративний центр Верховинського району. Через містечко протікає головна водна артерія краю Чорний Черемош. Відстань до обласного центру – 150 км., до найближчої залізничної станції у місті Ворохта – 31 км.

Що подивитись на Верховинщині

Історико-краєзнавчий музей Гуцульщини

В 1939 році за підтримки місцевого війта за професією та етнографа за покликанням Петра Шекерика-Доникового був відкритий музей Гуцульщини. Та пропрацював він всього-на-всього декілька місяців. Знову музей відкрили аж у 2004 році. Пізніше у 2007 році музей Гуцульщини став філіалом Івано-Франківського краєзнавчого музею. На сьогодні в приміщенні можна розглянути три виставкові та два експозиційні зали. Родзинкою музею вважають лялькову пару, зібрану в традиційному вбранні наречених. Такий важливий подарунок зробили уродженці Жаб'його, які після ІІ Світової війни поселилися у Лондоні.

Панорама на Верховину
Панорамний вид на Верховину

Не менш унікальними є уламок метеорита, який був знайдений місцевими у річці Бистрець, церковні реєстри новонароджених у XVIII – ХІХ ст., періодика, видана на справжньому гуцульському діалекті, особисті речі знаменитих опришків. Загалом фонд музею налічує близько тисячі унікальних експонатів.

Від початку відкриття будівля музею використовувалася для астрономічних досліджень. Тому це не просто музей, а науково-дослідна база Гуцульщини та Східних Карпат.

Музей етнографії, гуцульського побуту та музичних інструментів Р. Кумлика

Власниками музею є родина померлого засновника Р. Кумлика. Найбільшою гордістю музею є чимала колекція гуцульських музичних інструментів. Тут їх можна не тільки роздивитися, але й послухати, як звучить справжня скрипка-довбанка чи символ гуцульського краю – трембіта. Справжня гуцульська музика стане неповторним супроводом для забавних історій з життя гуцулів, чи веселих коломийок та пісень.

Хата –музей кінокартини «Тіні забутих предків»

Задовго до відкриття в хаті музею, в ній жив та працював 7 місяців режисер Сергій Параджанов. Частими гостями генія кінематографу були його колеги по цеху: оператор Ю. Іллєнко, художник Г. Якутович, актори Лариса Кадочникова та Іван Миколайчук. В хаті-музеї можна дізнатися справжню історію створення кіношедевра, вкотре переглянути фільм, ознайомитися з речами, пов'язаними зі створенням картини. Музей славиться автентичними гуцульськими предметами побуту та одягу. Зокрема, унікальною є гугля – весільна свита, яка належала герою Івана Миколайчука.

Верховинщина, Хата-музей фільму «Тіні забутих предків»
Хата-музей фільму «Тіні забутих предків»

Хата-гражда

Місце знаходження: присілок Заріччя. Це ще один експонат знімального майданчика, але вже фільму «Анничка». Історико-архітектурна пам'ятка хата-гражда в повній мірі показує, як повинні були пристосовуватися до місцевих умов гуцули для того, щоб вижити в непростих гірських умовах.

Писаний Камінь

Писаний Камінь – скупчення кам'яних брил довжиною 100 м., висотою – цілих 10 м. Знаходиться диво природи недалеко від села Буковець. Здаля обриси Каменю нагадують зрізану піраміду. Камінь прозвали Писаним тому,що по всій його площі знаходяться вирізьблені петрогліфи – фігурки людей, ромби, кола, різної величини хрести. Згідно версії доцента Прикарпатського університету археолога Б. Томенчука, ці знаки можуть датуватися язичницьким, пізніше ранньохристиянським періодами. На скелі присутні і більш сучасні написи «В.Стефаник 1899» та «О. Кобилянська 1899». Сюди приходили й інші відомі особистості такі, як Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Осип Маковей. Існують припущення, що на цьому місці знаходилося древнє святилище , що підтверджується дев'ятьма округлими заглибинами посеред скелі, названі вченими – чашами. Між ними викарбовано більше тридцяти наскельних малюнків з символічним значенням. Через це вважається, що в надрах землі, під Писаним Каменем, знаходиться джерело могутньої сили. Подорож до скелі подарує мандрівнику невеличкий запас тієї енергії, якої вистачить на весь рік.

Верховинщина, Писаний Камінь
Писаний Камінь

Озеро Марічейка

Марічейка належить до високогірних озер, знаходиться воно у Чорногорському масиві на висоті 1510 м. Ширина озера – 45 м., довжина – 88 м. Навколишня природа живописна та затишна, озеро оточене сосновими та ялиновими лісами. Самі береги невисокі та вкриті осокою.

Згідно легенді, водойма утворилася від сліз закоханого в місцеву дівчину Марічку чабана. Під час нападу ворогів на село, в якому жили закохані, дівчину жорстко вбили. А згорьований чабан довгий час лив сльози на місці вбивства Марічки. Так утворилося ціле озеро, щоправда, вода в ньому прісна та придатна до вживання тільки після кип'ятіння.

До озера можна дістатися за один день. А ще можна, не поспішаючи, насолоджуватися тихою красою зоряного неба, що відбивається в спокійному водяному плесі, залишившись на ніч у палатці.

Верховинщина, озеро Марічейка
Озеро Марічейкка

«Білий Слон» — обсерваторія на г. Піп Іван

Це стара польська астрономічна і метеорологічна станція на г. Піп Іван (2028 м) побудована Варшавським університетом. Складалася із 43 приміщень і була відкрита в 1938 р. Обсерваторія вважалася архітектурним дивом — побудована на висоті понад два кілометри, віддалена на десятки кілометрів від найближчих населених пунктів, справжній замок на два поверхи зі східного боку і на п'ять поверхів із західного. Біля будівлі була вежа-ротонда зі спіральними сходами, мідним куполом, який автоматично розкривався (цей купол на гору доправляли частинами, кожна з них важила понад 950 кг). Товщина стін цокольного поверху перевищувала метр. Поляки назвали споруду «Білим слоном» — у 30-градусний мороз вона повністю покривалася шаром снігу та льоду, нагадуючи гігантського химерного слона.

Сьогодні туристи можуть помилуватися хіба що потужними стінами обсерваторії-фортеці, хоча все ще можна розгледіти залишки паркетного покриття та теплопровідних труб. У 2011 році було розроблено проект відновлення обсерваторії, а у 2012 виконано перші ремонтні роботи — замуровано вікна першого поверху та покрито близько 200 м кв. даху.

Верховинщина, «Білий Слон» — обсерваторія на г. Піп Іван
«Білий Слон» — обсерваторія на г. Піп Іван

Святилище Довбушеві комори

Недалеко від Верховини знаходиться гірський масив Синиці. Особливістю масиву є те, що він не високий. За це його так полюбляють підкоряти туристи. Родзинкою Синиці є гора висотою 1186 м. Вона має округлу форму, а на її вершині знаходяться невеликі кам'яні скелі, які отримали назву Довбушеві церкви. На північний захід проглядається г. Довбушанка(1100 м.). На дні однойменної ущелини є печера Довбушеві Комори. За язичницьким часів то було святилище, а в часи опришків – зимовим пристанищем. Довбушеві Комори стали епізодичним фоном в картині, знятій кіностудією ім. О. Довженка «Олекса Довбуш» у 1958-1959 рр. Найкращий час для відвідин печери – літо, адже взимку сніг та лід роблять її максимально небезпечною для життя та здоров'я мандрівника.

Верховина – гірськолижний курорт

Поки що містечко не може похвалитися такими здобутками у сфері туризму, як інші більш відомі курорти. Зате тут також існує непогана гірськолижна база з доступними цінами. На схилах вершин Пушкар та Запидки функціонують два підйомники. Пушкар, висотою 380 м. – прекрасна нагода удосконалити лижне майстерство. Запидки висотою 700 метрів та з трьома трасами ідеально підходить для досвідчених любителів зимових видів спорту.

Верховина славиться своєю школою рафтингу. Всіх охочих тут навчають отримувати задоволення від плавання на байдарках, каяках та рафтах. На території містечка функціонує оздоровчий табір.

Верховина – чудова та доступна альтернатива дорогим курортам. Тут всі, без винятку, зможуть знайти розвагу до душі, розслабитися та відпочити на всі 100%.

Розташування:

смт Верховина, Івано-Франківська область

Координати GPS:

48.15432320, 24.81969450

Коментарі