Івано-Франківський напрямок відпочинку в Карпатах

В наш час Галич – тихе та привітне провінційне містечко, з населенням до 10 тисяч людей. А в часи Сердьовіччя місто – духовно та культурно розвинутий центр одного із наймогутніших на той час Галицько-Волинського князівства. Його кордони сягали не тільки сучасної Правобережної України, а й сусідніх нині Молдови та Румунії. Саме Галич прийняв на себе роль захисника Руських земель після нищівного набігу монголо-татар на Київ і інші найбільші міста. Саме тут продовжувала жити руська культура та віра. Хоча з того часу і пройшло більше тисячі років, досі серед пістрявого місцевого населення можна вгадати нащадків славнозвісних галицьких королів.

Кути – село не тільки з пістрявою культурою, але й населенням – на його території проживають не тільки українці, а й росіяни, поляки, вірмени, білоруси. Відстань до районного центру Косів – 10 км, до найближчої залізничної станції у Вижниці – трохи більше кілометра.

Манява – особливе поселення. Мабуть, по всій Україні не знайти подібного. Це місце духовної сили та відродження. Назва села походить від слова «навмання». І можна зрозуміти чому, завдяки одній давній легенді. Дуже давно, коли була Київська Русь, а гори були по-справжньому дикими та неприступними, з Києво-Печерської Лаври вирушили в путь два ченці. Шукали вони святої землі на подобі київської. Йшли вони довго в спеку, дощ та сильний вітер. Йшли навмання, поки не приблудили до затишного та тихого лісу. Мир та спокій вселився в душі подорожніх, та було одне «але»: дуже вже хотілося монахам пити. Для цього звернулися вони в мовчазній та щирій молитві до Господа. І сталося диво! З каменя потекла справжня вода, що означало: місце по-справжньому святе. Так звершилося диво, яке вже віками живе у серці кожного мешканця «невеличкого острівця непохитної віри та любові» серед живописних Карпат.

Село Шепіт належить до Косівського району Івано-Франківської області. Невеличке за населенням (1650 осіб) село знаходиться за 36 км від районного центру та за 45 км до найближчої залізничної станції у Коломиї.

За площею село доволі значних розмірів тому ділиться на чималу кількість сільських куточків та районів: Рунок, Шепіт, Пантериш, Підпантериш, Лисничка, Безвінний, Підкородистий, Черешенька, Кичера, Буковли, Грунь, Підріжжя, Скрипки, Костиївський потік, Підріжжя, Вишне поле, Полагнюки. До 1940 року село носило назву Брустури.

Яблунів – селище міського типу з живописними гірськими куточками, яке належить до Коломийського району Івано-Франківської області. Розмістилося селище на затишному лівому березі річки Лючка, що належить до басейну Прута. До найближчої залізничної станції в Коломиї – 15 км, населення – більше 2 тисяч. До складу Яблунева входять такі присілки: Середній, Баньки, Мелок. Околиці селища багаті на урочища та узвишшя. Найвище узвишшя – Лебедин (803 м). Також селище знамените своїми пам'ятками природи: водограєм Рушір, озером Лебединим, дендрарієм, відомим тим, що на його території ростуть 90 видів екзотичних рослин. Загальна його площа 1,6 га. Вся ця краса рукотворна і належить Володимиру Шевчуку, який у 1970 році приклав чимало зусиль для майбутніх поколінь.

Яремче – найяскравіша квітка у пишному віночку гірських поселень. Розквітла ружа, що приваблює свої гостей розкішшю та неповторною красою. Знаменитий курорт українських Карпат, що допомагає вилікувати не тільки тіло, а й втомлену роботою та турботами душу. Порівняно молоде поселення виникло у 1787 році, і вже з часу свого виникнення – це найбільш відвідуваний туристичний цент Прикарпаття, до якого з'їжджалися з усіх куточків Європи. Основна маса відпочиваючих – це знатні та заможні туристи з велелюдних Кракова, Варшави, Відня та Львова. Дивовижно, але навіть за часів Радянського Союзу Яремче не втратило свого основного статусу і продовжувало бути улюбленим місцем відпочинку дорослих та дітей.