KARPATY.LOVE

Історія рідної землі – невід'ємна частина процесу формування свідомого громадянина. Та чи достатньо ми пам'ятаємо з шкільного курсу історії?! І що би ми могли розповісти нового та цікавого своїм дітям? Найкращий спосіб вивчити життя наших предків - побачити його на власні очі та доторкнутися до нього, відвідавши один із осередків української культури та духовності - Острозький замок. Тільки не дивуйтеся, що знаходиться він в непримітному провінційному місті Острог. Його історія настільки вражаюча, що здається, нарешті місто, втомлене від минулої величної слави, може насолодитися тишею та спокоєм. Хоча її інколи порушують жадібні до історії туристи.

Почути з чужих уст або ж побачити пам'ятку архітектури на фотографії – половина справи. Потрібно відчути дух епохи, зв'язок з минулим, спробувати на дотик, чим жили колись люди та по-новому пережити почуте. Для цього потрібно зовсім трохи зусиль та часу. Тим паче, що компенсуються вони доволі швидко незабутніми емоціями та враженнями. За ними варто приїхати до Золочівського замку, що входить до туристичного комплексу «Золота підкова Львівщини» разом з Свіржським, Підгорецьким та Старосільським. Золочівський замок – один із найефектніших та неповторних споруд ХVІІ ст., що знаходиться на теренах Львівщини. Це вдале поєднання оборонної споруди з просторим та пишним житлом . Одним словом, одних фотографій та слів буде замало для того, щоб передати ту розкіш та красу, які вміщує в собі Золочівська фортеця.

Гадаєте, потрапити в казку зі справжнім замком нереально?! А от і навпаки. Білосніжний королівський замок на пагорбі, оточений живописною прикарпатською природою, захоплює в свій чародійний полон сотні туристів. Для цього не потрібно витрачати захмарні суми для подорожі закордон. Така дивовижа існує й в Україні. Щоб переконатися, що замок не міраж, а неймовірної краси реальність, потрібно приїхати в невеличке село Свірж, що на Львівщині. Це одне із небагатьох, незначних за розміром, поселень , що може гордитися досі «живими» пам'ятками історії. І до слова, кожен із нас міг познайомитися з твердинею та її околицями заочно, коли переглядав легендарний фільм усіх часів «Д'Артаньян і три мушкетери».

Невицький замок – одна із найстаріших споруд Закарпаття, що має міжнародне значення. Будівля унікальна в усій Україні за своєю еліптичною конструкцією та нагадує ірландські замки. Навколишня природа Закарпаття посилює ефект від побаченої фортеці. Тут сплелися краса природи та холодна неприступна кам'яниця. Не зважаючи на те, що більша частина споруди зруйнована, до неї тягнуться кожного року тисячі туристів з усієї Європи. В чому секрет, спитаєте ви?! Мабуть, у тому, що стіни Невицького замку уміють розмовляти.

Фортеця, укріплення, бастіон, цитадель, твердиня – все це про споруду, що багато століть підряд рятувала життя не одному поколінню знатних і простих людей. Меджибізький замок – кам'яний лицар, що мужньо пережив не одну битву, не одну навалу лютих недругів. Та найстрашнішим ворогом для споруди виявився час, що немов невиліковна хвороба, яка зсередини роз'їдає здоровий організм. Та дякувати Богу, є небайдужі, що стараються привести будівлю до належного стану. Замок відносять до Державного історико-культурного заповідника «Меджибіж».

Гута – межа між цивілізацією та дикою природою. Так званий портал, який переносить кожного охочого із запиленого та задимленого міста в тихий та живописний гірський рай. Місце, яке закохує з першого погляду, в яке хочеться повертатися знову і знову. Невеличке за населенням (близько 800 осіб) село багате на навколишню природу та гостей, не рідко поважних та знаменитих.

Карпати – територія сильних та вільних людей. Вільних від міської метушні та турбот. Це відбувається насамперед тому, що замість сірого бетону та чорного диму горяни бачать сині гори, смарагдові ліси та безмежний простір. Природа, вірність традиціям та вірі – три основні складові, які роблять їх найщасливішими серед інших. І найголовніше, що цим умінням бути щасливим, можна заразитися, як звичайним грипом. Одним із осередків такого щастя є село Ільці, що знаходиться на перехресті шляхів Закарпаття-Румунія.

Село Яблуниця – мрія туриста. Це не просто лікувально-оздоровчий центр, а й осередок гуцульської культури та фольклору. Саме мешканці невеличкого села у Верховинському районі, на затишному березі річки Білий Черемош, ревно передають з покоління в покоління дивовижні обряди та звичаї. Від старого до молодого зможуть провести незабутню екскурсію в таємничий гуцульський світ. Емоції та ставлення людей тут справжні, непідробні. Тут не знайдеш театралізованих постановок весілля, святкування Великодня чи Різдва. В селі немає необхідності створювати музей – тут кожна хата є музеєм. Одяг, предмети побуту, господарські знаряддя, посуд – найбільші музеї позаздрять таким колекціям.

Коломия – невеличке, затишне, європейське містечко, яке розташувалося на лівому березі Прута. Районний центр Прикарпаття, що вражає історично насиченими вулицями. Центр Коломиї повністю відображає архітектуру часів Австро-Угорької імперії, коли переважали яскраві, святкові кольори. Що не скажеш вже про інші райони з сірими бетонними багатоповерхівками чи лаконічними та буденними одноповерховими спорудами. Та не будемо про сумне, Коломия – туристичне провінційне містечко, яке заворожує кожного гостя своєю неповторною красою та щедрою гостинністю. Повірте, місто має вас чим здивувати!

Бувалі туристи рекомендують для вдалого здійснення мандрівки звернути додаткову увагу на харчування. Буває так, що це важливе питання має невелику пріоритетність або ж першу. Це дві різні крайності, котрі у результаті приведуть до втрати, у важливий момент сходження, сил та здоров'я. То як же правильно подбати про свій раціон під час мандрівки, щоб не бути у дефіциті або ж не тягнути на плечах зайвого? У котрих продуктах є усі максимально потрібні калорії, енергія та вітамінний комплекс? З якої тарілки у поході смакує найкраще?