KARPATY.LOVE

Косів – колиска гуцульської культури та звичаїв. Містечко є районним центром та сучасним карпатським курортом. Кожного року в «тенета» гуцульських звичаїв потрапляють тисячі туристів. Окрім живописних гірських краєвидів, Косів славиться своїм сувенірним ринком. Від різноманіття та краси виробів розбігаються очі, важко втримати себе в руках, щоб не скупити чи не весь товар. Керамічні, дерев'яні та вовняні вироби, вишивка – це далеко не весь перелік корисних та водночас красивих речей. За один день точно не побачити весь різнобарвний Косів, тому перепочити можна в приватних садибах, готелях, туристичних комплексах, санаторіях. Весело провести час можна в різноманітних ресторанчиках та нічних клубах. Для любителів активного відпочинку на природі теж знайдеться не одна розвага. Одним словом, Косів – місто традицій та сучасного дозвілля, яке вражає з кожним днем все більше і більше.

Озеро Синевир знаходиться в заповідній зоні Національного природного парку з однойменною назвою. Здається, що вся краса карпатської землі сконцентрована в цьому місці. Сміливо збирайте компанію і вирушайте до гірського масиву Горгани. Там на висоті майже у тисячу метрів знаходиться сьоме диво України - найбільша водойма Карпатських гір(приблизно 5 гектарів). Синевір здається рідкісним діамантом у смарагдовій короні карпатських лісів. Щоб побачити кришталево чисте озеро з «небом на дні», потрібно завітати в Межигірський район Закарпаття.

Озеро льодовикового походження з романтичною дівочою назвою Марічейка знаходиться в підніжжі гори Шурин–Гропа. Вони є частиною Карпатського національного парку. За своєю величиною у 10 тисяч квадратних метрів водойма займає друге місце у Чорногірському масиві. Хоча за глибиною у 0,8 метра поступається багатьом гірським озерам. Через свою видовжену форму озеро нагадує велетенську краплину роси, яка застигла серед густих смерекових лісів. Живиться Марічейка за рахунок численних підземних джерел та опадів. З озера проклав шлях струмок, який проходить через ялиновий ліс і витікає в долині річки Погорілець. За всією цією красою з висоти споглядає гора Піп Іван, що знаходиться на північному заході від водойми.

Вершина Піп Іван Чорногірський висотою 2 028 м приваблює мандрівників з усіх куточків України та не лише, своєю несхожістю на інші карпатські вершини. Чому це так? Верхівка гори увінчана «тіарою» - кам'яною будывлею колишньої обсерваторії. Піп Іван Чорногірський – це доволі знаний природний об'єкт, який щороку підкорює велика кількість мандрівників та місце, де влаштовують екзотичні церемонії та фотосесії.

Хотинська фортеця століттями слугувала щитом на шляху ворожих загарбників. Так звана арена найбільших бойових подій та вирішальних військових конфліктів. Найбажаніший шматок землі для могутніх самодержавців та причина розбрату між найщирішими союзниками. Недаремно назва міста «Хотин» походить від слова «хотіти», «бажати». І доля складалася так, що у різні часи фортеця ставала воєнним трофеєм то християн, то мусульман. Кожна із культур залишила свій слід в літописі замку. Мабуть, з Божого благословення на цьому місці досі непорушно видніється в далечині кам'ний лицар з могутніми плечима, за якими трагічна історія багата на всілякі події.

Історія міста Мукачево – древня та велична. Пам'ятка історії – Мукачівський замок гордо височіє над містом на своєму постаменті. Єдиний вцілілий свідок зародження міста, утвердження його та процвітання. Річка Латориця, що протікає поруч замку, усе його існування була вірною подругою. Разом із твердинею вони пережили безліч подій, якісь із них закарбувалися в пам'яті історії, а котрісь навіки приховані в кам'яній мовчанці. Постамент, на якому височіє замок, то гора вулканічного походження висотою 68 метрів. Так як Мукачево розміщене в рівнинній місцевості, то з цією горою пов'язана трагічна легенда, що розкриває таємницю виникнення назви міста. Згідно переказів, ту гору було насипано вручну мешканцями поселення. В страшних людських муках виростала та гора. Звідси і назва – Мукачево

Кожен поважний турист, який хоч раз побував в Дземброні буде радити відпочинок в цьому високогірному селі всім своїм знайомим. В чому ж основна таємниця, що так приваблює мандрівників?! З кожним роком все більше поширюється мода на зелений туризм. Українські Карпати – ідеальне місце для цього новомодного виду відпочинку. Кремезні гірські масиви та поодинокі гори-велтні, вкриті зеленими килимами полонин, дзвінке та чисте, мов кришталь, гірське повітря, бурхливі та грайливі гірські потоки, дикі звірі, які зацікавленим поглядом визирають із-за хащів на досі небачених людей. В жодному супермаркеті світу не можливо купити таких смачних та корисних молочних продуктів, запашних білих грибів та солодших за мед ягід. Жодна вода з магазину не зрівняється чистотою та користю з гірською. Одним словом, кількаденний відпочинок в Дземборі – це саме те, що необхідно спраглій до спокою та гармонії душі. Та якщо ви не належите до пасивних відпочиваючих, тоді Дземброня – ідеальний старт маршруту по найвищому в Україні Чорногірському хребті.

Кожен куточок нашої великої країни – величний та неповторний. Когось захоплюють безмежні простори степів, хтось любить запах моря, а хтось не уявляє свого життя без гір. Саме гори поєднали в собі найкраще, що могла подарувати людству природа: зелене море смерекових лісів, безмежні простори духмяних полонин, дзвінку мелодію гірських потічків, а ще відчуття легкості та волі. Такі емоції можуть подарувати кремезні вершини, що підносять до самих хмар. Є безліч варіантів, куди можна приїхати на відпочинок в гори як всією сім'єю чи цілою компанією, так і «одиноким вовком», що не бажає ділитися ні з ким позитивними враженнями від прогулянки горами. І село Шешори – саме той варіант, який допоможе відпочити наповну. До того ж перевірений не одним поколінням туристів.

Українські Карпати – єдиний живий організм зі своїми думками та таємницями, дикі землі серед велелюдних міст. Нерозгадана таємниця тисячоліть, яка манить у свої надра все нових та нових мандрівників. Карпатські села – острівки цивілізації, яка зуміла прижитися серед древніх вершин та сивих лісів. На відміну від міст, де традиції практично забулися, у гірських селах мирно вживаються древні традиції та блага цивілізації. Рідко тепер котрий гуцул без мобільного зв'язку чи телевізора. Та найголовніше, що досі в карпатських селах цінується віра, любов до природи та ближнього. Саме тому Карпатський край чи не найгостинніший. Щоб відчути на собі не тільки позитивний вплив гірської добродушності, а вплив чистого карпатського повітря – потрібно завітати до села Микуличин, що на Прикарпатті. Село розмістилося у затишку, на берегах річок Прутець Чемигівський та Прут.

Для кожного із нас найріднішою та наймилішою є домівка, в якій виросли, в якій провели свої найкращі роки життя. Саме тут залишають своє серце, сюди линуть думками з віддалених міст та країн. Українські Карпати – така ж сама домівка з рідними стінами гірських вершин та безкраїм небом над головою замість даху. А місцеві мешканці, – то велика дружня родина, яка з кожним роком тільки поповнюється. Душевна теплота та гармонія, які панують тут, дарують відчуття повноцінного щастя. Таке можна відчути хіба що вдома, поруч з найріднішими людьми. Тому Карпати стають найулюбленішим місцем відпочинку від малого до дорослого.