Кути – село не тільки з пістрявою культурою, але й населенням – на його території проживають не тільки українці, а й росіяни, поляки, вірмени, білоруси. Відстань до районного центру Косів – 10 км, до найближчої залізничної станції у Вижниці – трохи більше кілометра.
Гірські озера немов шматочки неба на землі. Колись, як тільки народжувалися Карпати , їхні гострі та самотні кам'яні вершини створювали враження чистого полотна. З Божою волею сама матінка-природа в ролі художника написала свою картину. Та серед різноманіття буйних фарб не вистачало чогось особливого, такого, щоб могло б підкреслити навколишню красу. І тут саме небо дало підказку – розлилося воно рясним дощем,наповнило земні резервуари кришталево чистими водами. Так частинка неба перейшла на землю і стала гірськими озерами – і картина нарешті стала довершеною.
В наш час Галич – тихе та привітне провінційне містечко, з населенням до 10 тисяч людей. А в часи Сердьовіччя місто – духовно та культурно розвинутий центр одного із наймогутніших на той час Галицько-Волинського князівства. Його кордони сягали не тільки сучасної Правобережної України, а й сусідніх нині Молдови та Румунії. Саме Галич прийняв на себе роль захисника Руських земель після нищівного набігу монголо-татар на Київ і інші найбільші міста. Саме тут продовжувала жити руська культура та віра. Хоча з того часу і пройшло більше тисячі років, досі серед пістрявого місцевого населення можна вгадати нащадків славнозвісних галицьких королів.
Бувалі мандрівники не дивуються такій назві, адже знають, що назва – це повне відображення того, який зовнішній вигляд у цієї вершини. Ці унікальні кам'яні насипи, звичайно ж, природного походження подібні до велетенських готичних веж. Варто зазначити також, що знаходяться вони на висоті понад 1800 м. Скупчення кам'яних насипів утворюють коридори та вражають людське око понад 40 метровою висотою кожної із брил.
Мандрівник – це той, хто шукає своє призначення на цій землі. Його не задовільняє гамір міста. Йому важко віднайти гармонію у бетонних нетрях. Він знаходиться у постійному пошуці місць сили, де зможе почерпнути енергію для будніх.
Зібратися у похід – справа не проста, вона вимагає від мандрівника максимум концентрації. Отже, як правильно підібрати взуття та одяг саме для походу в гори? Бувалі мандрівники дають справді хороші поради:
Манява – особливе поселення. Мабуть, по всій Україні не знайти подібного. Це місце духовної сили та відродження. Назва села походить від слова «навмання». І можна зрозуміти чому, завдяки одній давній легенді. Дуже давно, коли була Київська Русь, а гори були по-справжньому дикими та неприступними, з Києво-Печерської Лаври вирушили в путь два ченці. Шукали вони святої землі на подобі київської. Йшли вони довго в спеку, дощ та сильний вітер. Йшли навмання, поки не приблудили до затишного та тихого лісу. Мир та спокій вселився в душі подорожніх, та було одне «але»: дуже вже хотілося монахам пити. Для цього звернулися вони в мовчазній та щирій молитві до Господа. І сталося диво! З каменя потекла справжня вода, що означало: місце по-справжньому святе. Так звершилося диво, яке вже віками живе у серці кожного мешканця «невеличкого острівця непохитної віри та любові» серед живописних Карпат.
Яблунів – селище міського типу з живописними гірськими куточками, яке належить до Коломийського району Івано-Франківської області. Розмістилося селище на затишному лівому березі річки Лючка, що належить до басейну Прута. До найближчої залізничної станції в Коломиї – 15 км, населення – більше 2 тисяч. До складу Яблунева входять такі присілки: Середній, Баньки, Мелок. Околиці селища багаті на урочища та узвишшя. Найвище узвишшя – Лебедин (803 м). Також селище знамените своїми пам'ятками природи: водограєм Рушір, озером Лебединим, дендрарієм, відомим тим, що на його території ростуть 90 видів екзотичних рослин. Загальна його площа 1,6 га. Вся ця краса рукотворна і належить Володимиру Шевчуку, який у 1970 році приклав чимало зусиль для майбутніх поколінь.
Хто побував у Карпатах, той знає, що атмосфера та енергетика гір – неймовірні. Відпочинок на свіжому повітрі забирає залишки втоми, здатен ліквідувати депресії та змушує по-новому глянути на навколишній світ. Озера ваблять своєю дзеркальною чистотою, а вершини – таємничістю. На все це сфокусуватися можна лише тоді, коли інші побутові речі упорядковані. Тобто, усі речі ретельно підібрані та виконують певні функції. Тільки у такому випадку, відпочинок у горах буде корисним й не перетвориться на нічне жахіття. Вагомий критерій – беріть тільке те із собою, що насправді необхідне.