Підгорецький замок – справжній рукотворний діамант в «Золотій підкові Львівщини». Велич та красу замку можна одразу помітити неозброєним оком. Будівля варта самих королів. Вона вражає французькою лаконічністю та італійською розкішшю. Без сумніву, Підгорецька фортеця – одна із найкрасивіших в Європі, водночас містична та загадкова. Королівський дім повний справжнісінькими привидами. Екскурсоводи знають, чим полоскотати нерви найсміливішим відвідувачам. Таємниць у будівлі чимало, всіх їх можна дізнатися, тільки побувавши в незрівнянному Підгорецькому замку.
Хотинська фортеця століттями слугувала щитом на шляху ворожих загарбників. Так звана арена найбільших бойових подій та вирішальних військових конфліктів. Найбажаніший шматок землі для могутніх самодержавців та причина розбрату між найщирішими союзниками. Недаремно назва міста «Хотин» походить від слова «хотіти», «бажати». І доля складалася так, що у різні часи фортеця ставала воєнним трофеєм то християн, то мусульман. Кожна із культур залишила свій слід в літописі замку. Мабуть, з Божого благословення на цьому місці досі непорушно видніється в далечині кам'ний лицар з могутніми плечима, за якими трагічна історія багата на всілякі події.
Село в Карпатах – суміш природної краси та палкого гуцульського темпераменту. Щирі та привітні, вродливі та сильні духом, вільні гуцули, як ніхто, ревно дотримуються своїх звичаїв. Мабуть, розуміють, що в цьому їхня сила. А ще тисячолітні сиві гори з чистим, мов кришталь, повітрям, гірська вода, наповнена життєдайною силою – все, що лікар прописав. Тому, мало хто в Карпатах не те що хворіє, навпаки, живе до глибокої старості. Віра в Бога, вірність традиціям та рідному краю – ось, що робить гуцулів невразливими до плину часу. Мабуть, немає такої сили, котра змогла б змінити щось у звичному плині життя гуцулів. Жителі села Криворівня – 100% тому підтвердження. Живописна гірська природа навколо села та прямодушність місцевого населення зуміли заворожити та надихнути найвразливіших світу цього – митців пера, пензля та кіно. Саме через це Криворівня отримала свою іншу назву – «гуцульські Атени», як осередок культури та мистецтва ХІХ-ХХ ст.
Кожен куточок нашої великої країни – величний та неповторний. Когось захоплюють безмежні простори степів, хтось любить запах моря, а хтось не уявляє свого життя без гір. Саме гори поєднали в собі найкраще, що могла подарувати людству природа: зелене море смерекових лісів, безмежні простори духмяних полонин, дзвінку мелодію гірських потічків, а ще відчуття легкості та волі. Такі емоції можуть подарувати кремезні вершини, що підносять до самих хмар. Є безліч варіантів, куди можна приїхати на відпочинок в гори як всією сім'єю чи цілою компанією, так і «одиноким вовком», що не бажає ділитися ні з ким позитивними враженнями від прогулянки горами. І село Шешори – саме той варіант, який допоможе відпочити наповну. До того ж перевірений не одним поколінням туристів.
В просторих та гостинних Карпатах безліч місць, куди можна приїхати на відпочинок. Кожен гірський куточок подарує вам незабутній відпочинок та море позитивних емоцій. В кожному містечку чи селі однаково привітні та гостинні люди, різняться вони тільки неповторними пам'ятками природи. Одним із таких гостинний та неймовірно живописних поселень є селище міського типу Ворохта, яка має чим здивувати своїх гостей.
Івано-Франківськ – європейське місто, райський куточок з красивою архітектурою, затишними скверами та парками. Франківськ, чи як молодь ласкаво називає Франик, – з першої хвилини стає своїм, рідним. Це любов з першого погляду, адже більш затишного, комфортного та практичного міста – вам точно не знайти. Не даремно місцева влада роками докладала чималих зусиль для створення алей, парків, озеленення вулиць. Саме тому так приємно прогулюватися пішки головними вулиця Івано-Франківська.
Українські Карпати – єдиний живий організм зі своїми думками та таємницями, дикі землі серед велелюдних міст. Нерозгадана таємниця тисячоліть, яка манить у свої надра все нових та нових мандрівників. Карпатські села – острівки цивілізації, яка зуміла прижитися серед древніх вершин та сивих лісів. На відміну від міст, де традиції практично забулися, у гірських селах мирно вживаються древні традиції та блага цивілізації. Рідко тепер котрий гуцул без мобільного зв'язку чи телевізора. Та найголовніше, що досі в карпатських селах цінується віра, любов до природи та ближнього. Саме тому Карпатський край чи не найгостинніший. Щоб відчути на собі не тільки позитивний вплив гірської добродушності, а вплив чистого карпатського повітря – потрібно завітати до села Микуличин, що на Прикарпатті. Село розмістилося у затишку, на берегах річок Прутець Чемигівський та Прут.