KARPATY.LOVE

Івано-Франківськ – європейське місто, райський куточок з красивою архітектурою, затишними скверами та парками. Франківськ, чи як молодь ласкаво називає Франик, – з першої хвилини стає своїм, рідним. Це любов з першого погляду, адже більш затишного, комфортного та практичного міста – вам точно не знайти. Не даремно місцева влада роками докладала чималих зусиль для створення алей, парків, озеленення вулиць. Саме тому так приємно прогулюватися пішки головними вулиця Івано-Франківська.

• с. Осмолода — г. Пареньки — г. Грофа — с. Осмолода;
• Загальна протяжність — 23 км. Висота виходу — 720 м. Найвища точка — 1748 м. Тривалість маршруту — 2 дні. Складність — середня.

Українська частина Карпат – місця таємничі, самобутні, сповнені духом природи та гір. Тут заховані прадавні таємниці гордої природи і розгадати їх можна лише тоді, коли здійснюєш сходження на вершини, пробираєшся глибокими печерами, долаєш втому та стихію, пливеш на човні за стрімкою течією, мандруєш смерековим лісом та поїдаєш смачні чорниці.

Тільки уявіть, вашим очам відкривається картина: стрімкі кам'яні сходи, по яких стікає бурхливий потік гірської води. Куди ведуть вони? Вгорі сходи завершуються тунелем з густого зеленого лісу. Можливо, це шлях в лісове царство? А може,то розпустила свої білі кучеряві коси зеленоока матінка – природа? Чого тільки не вигадає людська уява. Але саме таке враження складається поруч ще одного дивовижного Кудринецького водоспаду. Унікальність водоспаду у його «будові». Водограй проклав собі шлях на скельному масиві флішового типу. Саме з цих нашарувань утворюється незліченна кількість каскадів, які зовні нагадують сходинки, або кучеряве волосся.

Плин часу не зупинити. Він безжально крокує вперед, спалюючи все на своєму шляху та залишаючи за собою гори попелу. Ті, кому вдається вціліти в божевільному вирі історії, стають справжніми легендами. Кам'янець–Подільська фортеця, без жодного сумніву, одна із таких. Його величність час немов помилував замок, дозволивши йому непорушно стояти на своєму місці. За все своє існування твердиня не побоялася жодного із ворогів, не страшним виявився і час. Благословенна божою благодаттю, фортеця більше тисячі років – незмінний сторожовий на варті життя та спокою своїх горожан.

Замок Любарта - невід'ємна частина Луцька, його візитна картка. Мешканці міста неухильно та свято вірять в чарівну силу фортеці, тому її зображення можна зустріти повсюди – від магнітиків до емблем організацій. Кам'янний лицар, немов увінчаний короною, віками стоїть на шляху ворогів. Сім століть поспіль Луцьк почувається в безпеці. Вдячні лучани люблять і бережуть свого захисника, тому плин часу для замку не страшний, як і тисячі найзліших ворогів. 2011 рік приніс Луцькому замку перемогу у конкурсі найкращого в Україні. Також фортеця є частиною державного заповідника «Старий Луцьк». Та не тільки це стало причиною гордості не тільки лучан, а й усіх українців. Замок зображений на звороті 200-гривневої купюри, і вона була визнаною найкрасивішою в світі. Серед мешканців міста існує легенда: якщо сфотографуватися на фоні в'їзних воріт з купюрою в руках, то можна назавжди забути про фінансову скруту. У кожного є шанс перевірити правдивість легенди на собі. Для цього потрібно зовсім мало – просто приїхати в Луцьк.

• смт Ясіня — г. Какараза — г. Петрос — г. Шешул — с. Кваси;
• Загальна протяжність маршруту — 26 км; висота виходу — 640 м. Найвища точка — 2020 м, часова тривалість маршруту — 2 дні. Складність — висока.

Подейкують, що Мармароський масив – це Альпи, але не європейські, а свої, гуцульські. Насправді ці місця є всього-на-всього частиною гірського масиву, до складу котрого також входять – Чивчини, які знаходяться у напрямку на північний схід від Мармаросів.

Де, як не в Карпатах, можна відновитися як фізично, так і духовно. Окрім чистого та виплеканого столітніми деревами повітря, важливу роль відіграє вода. Гірські потічки своїми бурхливими водами з далеких синіх гір приносять людині здоров'я та сили та забирають з собою у далекий путь людські печалі та тривоги. Куди вони потрапляють з тими водами, ніхто точно не скаже. Але терапевтичний ефект від перебування в горах зможе підтвердити кожен.

Село в Карпатах – суміш природної краси та палкого гуцульського темпераменту. Щирі та привітні, вродливі та сильні духом, вільні гуцули, як ніхто, ревно дотримуються своїх звичаїв. Мабуть, розуміють, що в цьому їхня сила. А ще тисячолітні сиві гори з чистим, мов кришталь, повітрям, гірська вода, наповнена життєдайною силою – все, що лікар прописав. Тому, мало хто в Карпатах не те що хворіє, навпаки, живе до глибокої старості. Віра в Бога, вірність традиціям та рідному краю – ось, що робить гуцулів невразливими до плину часу. Мабуть, немає такої сили, котра змогла б змінити щось у звичному плині життя гуцулів. Жителі села Криворівня – 100% тому підтвердження. Живописна гірська природа навколо села та прямодушність місцевого населення зуміли заворожити та надихнути найвразливіших світу цього – митців пера, пензля та кіно. Саме через це Криворівня отримала свою іншу назву – «гуцульські Атени», як осередок культури та мистецтва ХІХ-ХХ ст.