KARPATY.LOVE

Висота гори Петрос над рівнем моря – 2020 м. Назва вершини походить від румунської «petros» та перекладається «камінь». Знаходиться Петрос у Закарпатській області, Рахівський район. Схили гори, а саме західний та південно-західний надзвичайно круті; північний та північно-східний – урвисті. Складається вершина з пісковиків.

Сюди не ходять натовпи зівак «у шльопанцях» з бажанням зробити у своєму житті щось вартісне, наприклад, підкорити найвищу вершину країни. Тут можна побути наодинці з собою та природою. Ця вершина є надзвичайною, адже звідси відкривається неймовірний краєвид на всю Чорногору – від Говерли до Піп Івана!

Висота гори Піп Іван Мармароський складає 1936 м над рівнем моря. Вершина вважається найвищою в гірському масиві Мармароси. Піп Іван настільки знаний, що усі навколишні вершини та полонини часто називають – гори Піп-Іван.

Вершина Піп Іван Мармароський має пірамідальну форму та справляє неабияке враження, адже це величезна формація, масивна, розлога з крутими схилами, скелястими виступами та гострими хребтами. Біля підніжжя вершини часто бувають туристи, таборуються та відпочивають, а на саму вершину піднімаються без ноші. Цікаво, що після довгої сніжної зими є велика вірогідність того, що навколо вершини утворяться озерця. Звичайно, що на жодній карті не міститься інформації про такі водойми, адже до літньої пори вони щезнуть.

Історія рідної землі – невід'ємна частина процесу формування свідомого громадянина. Та чи достатньо ми пам'ятаємо з шкільного курсу історії?! І що би ми могли розповісти нового та цікавого своїм дітям? Найкращий спосіб вивчити життя наших предків - побачити його на власні очі та доторкнутися до нього, відвідавши один із осередків української культури та духовності - Острозький замок. Тільки не дивуйтеся, що знаходиться він в непримітному провінційному місті Острог. Його історія настільки вражаюча, що здається, нарешті місто, втомлене від минулої величної слави, може насолодитися тишею та спокоєм. Хоча її інколи порушують жадібні до історії туристи.

Гадаєте, потрапити в казку зі справжнім замком нереально?! А от і навпаки. Білосніжний королівський замок на пагорбі, оточений живописною прикарпатською природою, захоплює в свій чародійний полон сотні туристів. Для цього не потрібно витрачати захмарні суми для подорожі закордон. Така дивовижа існує й в Україні. Щоб переконатися, що замок не міраж, а неймовірної краси реальність, потрібно приїхати в невеличке село Свірж, що на Львівщині. Це одне із небагатьох, незначних за розміром, поселень , що може гордитися досі «живими» пам'ятками історії. І до слова, кожен із нас міг познайомитися з твердинею та її околицями заочно, коли переглядав легендарний фільм усіх часів «Д'Артаньян і три мушкетери».

Несамовите – озеро льодовикового походження, одне із найвисокогірніших в Україні. Через це при нулю градусів водойма замерзає, а в найспекотнішу пору року зберігає крижану температуру. А ще через своє походження вважається одним із найчистіших. В порівнянні з іншими озерами, площа Несамовитого невеличка – 0,3 га, а глибина сягає всього 1,5 метра. Розташоване озеро на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей в масиві Чорногора на висоті 1750 м. Це чітко визначається за допомогою сучасних карт та супутника. Але закарпатці щиро вірять і переконують у цьому всіх – Несамовите належить до Закарпаття.

Дах над головою – важливий аспект людського життя, а якщо врахувати те, що ночувати потрібно на природі, то – важливо вдвічі. Черепахи та равлики завжди викликають у нас усмішку тим, що тягають за собою свої хатинки. Але, якщо задуматися, то намет для мандрівника – це та сама ракушка та панцир. Він – тимчасовий дім, здатний вберегти від непередбачливих погодних умов. Від нього залежить багато чого. Перш за все, здоров'я власника, його безпечний та здоровий сон.

Обмороження – це таке слово, котре викликає низку неприємних спогадів або ж асоціацій. Воно надзвичайно підступне, адже ніколи не проявляється відразу, як, скажімо, сонячні опіки. Рівень небезпеки теж нелегко відразу визначити.

Для українця 30 градусів нижче 0 – це надзвичайно холодно, ми не звикли до таких температур. У горах перепади ще більші, тому до подорожі узимку слід готуватися ретельніше. Правила, котрі допоможуть вберегтися від обмороження – прості, але водночас, як показує практика, не завжди у критичний момент згадуються.

Кожен куточок нашої великої країни – величний та неповторний. Когось захоплюють безмежні простори степів, хтось любить запах моря, а хтось не уявляє свого життя без гір. Саме гори поєднали в собі найкраще, що могла подарувати людству природа: зелене море смерекових лісів, безмежні простори духмяних полонин, дзвінку мелодію гірських потічків, а ще відчуття легкості та волі. Такі емоції можуть подарувати кремезні вершини, що підносять до самих хмар. Є безліч варіантів, куди можна приїхати на відпочинок в гори як всією сім'єю чи цілою компанією, так і «одиноким вовком», що не бажає ділитися ні з ким позитивними враженнями від прогулянки горами. І село Шешори – саме той варіант, який допоможе відпочити наповну. До того ж перевірений не одним поколінням туристів.

Яремче – найяскравіша квітка у пишному віночку гірських поселень. Розквітла ружа, що приваблює свої гостей розкішшю та неповторною красою. Знаменитий курорт українських Карпат, що допомагає вилікувати не тільки тіло, а й втомлену роботою та турботами душу. Порівняно молоде поселення виникло у 1787 році, і вже з часу свого виникнення – це найбільш відвідуваний туристичний цент Прикарпаття, до якого з'їжджалися з усіх куточків Європи. Основна маса відпочиваючих – це знатні та заможні туристи з велелюдних Кракова, Варшави, Відня та Львова. Дивовижно, але навіть за часів Радянського Союзу Яремче не втратило свого основного статусу і продовжувало бути улюбленим місцем відпочинку дорослих та дітей.

Неймовірне та казкове селище на Закарпатті, яке налічує близько 7 тисяч населення. Своя маленька країна, яка знаходиться в Межигірському районі, в мальовничій долині річки Колочава, притоці Тереблі. Для нас з вами Колочава – високогірне село в Карпатах, як і тисячі інших. Та для чехів – то своєрідний казковий край. Саме так описував його в своєму романі «Микола Шугай – розбійник» Іван Ольбрахт. Він настільки реально описав цю місцину, що кожен дорослий чех має за честь потрапити до Колочави. Перед очима закордонних мандрівників постають ті ж хати, вкриті черепицею, вулички, що потопають в буйній зелені, цілий цвинтар жандармів, що полягли під час протистоянь з Миколою Шугаєм. Тому не дивуйтеся, коли місцеві дітлахи спочатку сплутають вас із частими закордонними гостями і попросять цукерку.