Туристичний маршрут на Хом'як і Синяк
- с. Татарів — г. Хом'як — г. Синяк — г. Малий Горган — с. Татарів;
- Загальна протяжність — 26 км. Висота виходу — 770 м. Найвища точка — 1665 м. Тривалість маршруту — 2 дні. Складність — середня.
Якщо про Сивулянський хребет чули далеко не всі, то про вершини Хом'як та Синяк чула більшість. Вершини у всі часи користувалися та продовжують користуватися популярністю серед любителів активного відпочинку. Через те, що шлях на вершини не є надскладним тут побувала чимала кількість мандрівників.
Для початківців рекомендують наступний варіант сходження: просуватися дорогою на Поляницю (саме там розташований найвідоміший український гірськолижний курорт «Буковель»), а близько через 1 км підійти (або ж під'їхати) до розгалуження доріг, де обрати лісову дорогу, яка знаходиться праворуч від головної. Цю дорогу за типом йменують «райтшток». Лісовий шлях поступово приводить на галявину, оминаючи правий схил долини потоку, котрий розпочинає свій біг біля вершини Хом'як.
Отже, галявина знаходиться між горами Хом'як та Гребля. Називають її ласкаво – Бараня. З плаю на вершину добираємося спершу лісом, а відтак невеликими хащами. Слід сказати, що ця дорога є чіткою, а стежина під ногами – добре второваною. На верхівці гори усіх мандрівників зустрічає скульптура Матері Божої. Сама вершина нагадує геометричну фігуру – конус. Майже такі самі ідеальні схили та маківка гори. З цього місця відкривають чудові краєвиди. Направду, на деякий час забуваєш себе… і бачиш тільки безмежні простори. Праворуч від телевишки у східному напрямку на Рокиті Великій можна розгледіти відомий Горган Бурячківський.
Ці місця мають у собі безліч нерозгаданих тайн та видатних особистостей. Одна із таких – Олекса Довбуш. Подейкують, що саме на крутих схилах цих гір проводився обряд приймання до гурту опришків. Тут гартувався характер новобранців. Для початку хлопцю потрібно було перейти по тонкій смереці, перекинутій через небезпечне урвище, на інший бік. Це тільки перший акт. Відтак йому належало не здригнутися тоді, коли в його сторону летіла сокира. Тоді ватажок приймав рішення, дивлячись на можливості новобранця, прогнозував здатність вистояти у бою, проявити сміливість та допомогти товаришу в скруті.
Відтак спускаємося униз та повертаємося назад, на полонину Бараня. Поруч є джерело, де можна вдосталь напитися чистої води та оновити запаси для подолання наступного відрізку шляху. Поступово натрапляємо на полонину Хом'яків, а відтак спускаємось до межі лісу, що, до речі, займає мало часу.
Потім тримаємось напрямку на захід, а відтак просуваємося у напрямку на північний-схід гори Синяк, що знаходиться трохи нижче згаданих хащів жерепу. Орієнтовно через декілька сотень метрів, натрпапляємо на роздоріжжя, де варто звернути на шлях, який веде праворуч. Вивиде він до «цісарського», яким слід продовжувати рухатись аж до одного із витоків Женець. Потім стежка, яка веде уздовж потоку, плавно виводить мандрівника до водоспаду Женецький Гук. А вже звідси хорошою второваною дорогою приблизно через 5 км потрапляємо до Женецького лісництва, яке розташоване у селі Татарові, звідки й, власне, розпочинався цей маршрут.