Мармароський гірський масив та маршрути ним

888

Подейкують, що Мармароський масив – це Альпи, але не європейські, а свої, гуцульські. Насправді ці місця є всього-на-всього частиною гірського масиву, до складу котрого також входять – Чивчини, які знаходяться у напрямку на північний схід від Мармаросів.

Що варто знати перед тим, як спланувати похід у одні із найдавніших карпатських гір? Мармароси запам'ятовуються своїми гостроверхими та пікоподібними верхівками, стрімкими та доволі скелястими схилами, а також досить-таки глибокими долинами річок. Розташовані ці давні гори на території сусідньої країни – Румунії, але на території України знаходиться їхня північна та північно-західна частина, тобто Чивчинські та Рахівські вершини.

В інтернеті нерідко зустрінеш світлини з зображенням гострих шпилястих схилів. Не вагайтеся у визначенні назви гір, адже це однозначно – Мармароси. Допомогти в ідентифікації гір допоможуть також такі фактори: доволі помітний різкий перепад висот, а самі вершини вкриті квітучим рододендроном.

Чудові краєвиди із Мармарос
Красиві пейзажі з Мармаросів

Маршрут Мармаросами

Найпопулярнішим маршрутом на українську частину Мармаросів є шлях, котрий проводить через г. Піп Іван Мармароський (його висота над рівнем моря – 1936 м). Розпочинається цей маршрут у поселенні Ділове, де розташований прикордонний пункт контролю, тому обов'язково для здійснення мандрівки слід прихопити із собою документ, котрий посвідчує особу. Варто знати, що за гірським хребтом, де стоїть вершина Піп Іван розташована вже румунська територія.

До речі, для подорожування цією територією слід заздалегідь написати заяву та надіслати її керівникові прикордонного загону, а відтак дочекатися підтвердження. Ну а вже після отримання підтвердження можна вирушати у подорож.

Мармароси, веселка
Веселка над Мармароським масивом

Піп Іван Мармароський, особливості вершини

Вершина Піп Іван Мармароський має ряд своїх самобутніх особливостей. Наприклад, сама вершина зовнішньо нагадує єгипетську піраміду. Висота над рівнем моря – 1936 м. Усі прилеглі полонини, до речі, теж носять однойменну назву і разом з вершиною об'єднані в окрему формацію. Сама вершина справляє неабияке враження: масштабами, розлогістю, крутими схилами, виступами та гостроподібними хребтами.

У підніжжі часто розбивають наметове містечко ті туристи, котрі прагнуть здійснити сходження на вершину без ноші, тобто радіально. Якщо взимку випадає багато опадів, то це сприяє появі чималої кількості озерець. Звичайно, що на карті ви навряд чи їх віднайдете, оскільки влітку вони зникають, адже вода випаровується.

Мармароський масив у Карпатах
Карпати, Мармароський масив

Не переплутайте!

Також варто запам'ятати, що в Українських Карпатах розташовані дві вершини з назвою Піп Іван. Для того, щоб уникнути плутанини, кожну з них супроводжує уточнення – Мармароський або ж Чорногірський. Існує багато легенд, котрі пояснюють появу ідентичних назв, але найбільш правдива з них говорить про те, що всьому вина помилка картографа, котрий необачно переплутав гірські масиви. Відомі також ще й інші вершини-двійники. На Чорногорі знаходиться знаменитий двотисячник Петрос, а на українсько-румунському кордоні розташований його менш знаменитий брат, висота якого 1780 м над рівнем моря.

Варто звернути увагу на назви об'єктів, щоб уникнути різних неприємних казусів. Отож, один із найпопулярніших маршрутів у Мармароси носить назву – від Попа до Попа. Розпочинається цей шлях у Рахівських горах (які досить часто називаються «Гуцульськими Альпами»), відтак необхідно подолати шлях на Піп Іван, який знаходиться на хребті Чорногори. Цей маршрут створений для туристів, котрі бажають сповна поринути у гірське життя та мають на меті присвятити цьому більше тижня.

Сходження на Піп Іван Мармароський
На схилах Піп Івана Мармароського

Оптимальна пора року для походу в Мармароси

Здебільшого, мандрівникам, котрі мають у своєму розпорядженні цілий тиждень, підкорення Мармаросів видається найкращим варіантом. Варто сказати, що по-особливому гарно тут у перших числах травня. Звичайно, що місцевий клімат навесні – це холодні ночі та мокрі стежки під ногами, може й сніжити. Бувалі мандрівники знають, що інколи навіть усередині травня для підкорення вершини необхідно взяти із собою снігоступи.

Однак, безумовною перевагою відвідання цих місць весною є період масового цвітіння крокусів. Тільки уявіть собі: вершини гір ще вкриті білим снігом, котрий поступово тане на сонці та великими шматками сповзає до долу, а серед цього царства снігу та заметів виглядають бутони крокусів. Саме у травні вони вкривають схили Мармаросів, Свидовця та Чорногору. Буває так, що крокусів настільки багато, що вони щільно встелюють схили. Серед квітів часто зустрічаються квіти фіолетового кольору й, рідше, білого.

Звичайно, що окрім крокусів у Мармаросах є ще багато цікавих речей. Наприклад, рододендрон. Найкраще сюди приходити у червні, адже саме у цю пору схили вериваються червоними та малиновими квітами, котрі часто називаються «червоною рутою». Але не варто зривати ці квіти для букету, власної втіхи чи для того, щоб прихопити із собою, оскільки вони входять у Червону книгу рослин.

Якщо навесні знайдете у цих місцях вузьколистий нарцис – квітку норовливу та рідкісну, то вважайте, що вам дуже пощастило. Полюбляє ця рослина рости на висоті 1-2 км над рівнем моря (однак, яскравим винятком є Долина нарцисів, котра розташована на Хустщині).

Карпати, Піп Іван Мармароський

Вважають, що червень – найоптимальніший місяць для здійснення походів Мармаросами. Саме у цей період не є надто спекотно, а навколишня рослинність розквітає, здобуває новий колір, сніг – відсутній, а погода не лякає грозами (найбільша кількість дощів випадає саме у липні). Також червень – це пора для випасання худоби місцевих жителів, а для мандрівника – чудова нагода поспілкуватися та скуштувати справжнього гуцульського сиру та молока.

Якщо у вас не має багато часу в наявності для здійснення повноцінної подорожі, то можна частково подолати гірський масив Мармароси на УАЗах або ж позашляховиках. Таким чином буде можливість познайомитися з цими краями якнайкраще.

Зимові Мармароси

Багато хто вагається чи варто підніматися у Мармароси взимку. Звичайно, що варто. Але без теплого одягу сюди варто не підніматися, бо загальна температура взимку 10-20 градусів уночі. Також варто пам'ятати про те, що взимку тут швидко темніє (близько 17.00 год), тому тривалі переходи буде важко здійснити, адже снігові замети не дозволять просуватися швидко.

До речі, у мандрівників є можливість переночувати у цьому місці. Для ночівлі обладнана містка будівля на полонині Лисичій. До речі, цю колибу відреставрувало товариство «Карпатські стежки». Серед того, що може запропонувати колиба – місце для 5 осіб (за гострої потреби кількість може зрости удвічі), вмонтована піч, пластикові вікна. Іноді колиба вміщає в собі набагато більшу кількість людей, але для цього потрібно домовлятися з тими, хто там зарезервував місце першим. Звичайно, що ніхто нікого не виганятиме, але доведеться потіснитися, а ще у колибі можуть розташовуватися різні групи мандрівників, тому про спільний побут варто домовитися завчасно.

Мармароси, Карпатські краєвиди
Карпатські краєвиди, Мармароси

Цікаво знати

Вершинами гір Чивчини простягається українсько-румунський кордон. За виглядом ці гори скелясті та з багатьма високогірними полонинами. Найбільша висота над рівнем моря – 1769 м, вершина – Чивчин. Варто знати, що Чивчинські полонини довгі (з ними довжиною можуть позмагатися лише Гринявські гори), а полонина Палениця – найвище плоскогір'я України.

Радять підніматися у Рахівські гори від поселення Ділове, а в Чивчини з Буркуту або ж з села Шибене. Поступово долаючи цей гірський масив та милуюись краєвидами, можна й потрапити до Ялинського водоспаду. Славиться він своєю висотою та тим, що відкрили його порівняно недавно. Цей карпатський водограй фактично є найвищим однокаскадним водоспадом. Незважаючи на те, що відкритий він недавно – встиг сподобатися мандрівниками та ввійти в ТОП-цікавинок Мармарос, які варто побачити на власні очі.

Розташований він близько кордону із Румунією, шлях до нього пролягає через хащі завжди вгору. Тут немає комфортних стежинок та сувенірних лавок. Сюди не ходять табунами зіваки. І саме ці факти створюють навколо цієї водойми ауру таємничості, а сам маршрут роблять неповторним та самобутнім.

Мармароси, Ялинський водоспад
Ялинський водоспад, Мармароський масив

Якщо мандрівник обирає стартовою точкою маршруту саме Гуцульські Альпи, то у поселенні ділове є можливість зробити фото біля Географічного центру Європи. Це місце немає ніяких особливих об'єктів – декілька інформаційних стендів та сам пам'ятний знак. Зате потім можна буде сміливо стверджувати, що побував у серці самої Європи, окрім того, у Буркуті, є можливість попити цілющої джерельної мінеральної води. Вже у давні часи він вважався одним із найвідоміших курортів. Зараз цей курорт відомий тим, що тут лікують бальнеологічним способом. А у самому селищі знаходяться джерела води, котра за своїми властивостями нагадує «Єсентукі» та «Боржомі». Окрім того, поруч знаходиться унікальне болото Висяче, котре знаходиться у гірському масиві.

Як добратися

Отже, добратися сюди можна різними способами, залежить це від того, з якого боку планується сходження. У поселення Ділове, наприклад, зазвичай добираються через Рахів. Спершу добираються потягом, а відтак рейсовими автобусами або ж приватним автотранспортом. Якщо дорога хороша, то можна УАЗом добратися від поселення Ділове до полонини Лисичої. До речі, про всі ці тонкощі варто домовлятися з водієм заздалегідь.

А потрапити у поселення Шибене чи Буркуту можна від Верховини. Добирання автобусом з обласного центра Івано-Франківська займає приблизно 5 годин. Звичайно, що часовий проміжок може коливатися в залежності від стану дороги та транспорту.

Коментарі